Аналізуючи Єдиний державний реєстр судових рішень виявлено порушення Харківським окружним адміністративним судомвимог п.6 ч.4 ст.169 КАС України, тобтоправових підстав для повернення позовних заяв з приводу порушення правил об`єднання позовних вимог.
Так, Реєстр містить 15 Постанов Другого апеляційного адміністративного суду, які винесені протягом 2022 року про скасування ухвал про повернення позовної заявиприйнятих Харківським окружним адміністративним судом.
Здебільшого під час винесення ухвал про повернення позовної заяви Харківський окружний адміністративний суд посилається на те, що: «…фактично позовні вимоги позивача до відповідача хоча й випливають з правовідносин усфері трудових правовідносин, проте не є взаємопов`язаними та у розумінні Кодексуадміністративного судочинства України, підлягають розгляду за правилами різнихпроваджень для здійснення яких передбачено відмінні строки розгляду справ…».
Скасовуючи такі протиправні ухвали, Другий апеляційний адміністративний суд зазначавпро те, що обов`язковою умовою повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4ст. 169 КАС Україниє порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та неможливість їх роз`єднання судом у порядку, передбаченомуст. 172 КАС України.
Тобто Харківський окружний адміністративний суд порушуючи норми процесуального права, фактично створює перешкоди у реалізації заявником права на доступ до правосуддя.
Відповідно до правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду у складіКасаційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі № 640/27758/20 та від28 листопада 2019 року у справі № 640/16147/19 зроблено висновок, що суд першої інстанції не скористався процесуальнимправом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого, суд заклопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи посуті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійнепровадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Для прикладу у Постанові від 04 жовтня 2022 р. по Справі № 440/460/22 Другий апеляційний адміністративний суд зазначив:
«Колегія суддів, дослідивши оскаржувані рішення , дійшла висновку про те, що заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою підставою виникнення, оскільки підставою для блокування реєстрації вищезазначених податкових накладних по всім контрагентам є п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначених в поданих для реєстрації ПН/РК.
Отже, у даному випадку позивачем заявлені позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, до одних і тих самих відповідачів, а саме до Головного управління ДПС у Полтавській області щодо скасування рішень, та як наслідок до Державної податкової служби України щодо вчинення дій стосовно реєстрації податкових накладних.
Колегія суддів дійшла висновку, що зі змісту позовних вимог не вбачається підстав, передбачених частинами 4 та 5статті 172 КАС України, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та, як наслідок, повернув позовну заяву позивачеві на підставі п. 6 ч. 4ст. 169 КАС України.
Також, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції фактично зводяться до підстав для роз`єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до ч.6 статті 172 КАС.
У свою чергу, наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС унеможливлює повернення позовної заяви за п.6 ч.4 статті 169 КАС, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.
Однак, суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Таким чином, висновок суду про повернення позовної заяви відповідно до п.6 ч.4 статті 169 КАС є помилковим, оскільки наведені в оскаржуваному рішенні мотиви свідчать про можливість застосування положень ч.6 статті 172 КАС, якою передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
У Постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 р. по Справі № 520/22883/21 зазначено:
«У відповідності до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Таким чином, у разі якщо у позові об`єднані позовні вимоги, що предметно підсудні різним адміністративним судам, справа за таким позов підлягає розгляду окружним адміністративним судом, при дотриманні позивачем правил об`єднання позовних вимог.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 09.10.2019 р. по справі № 540/2229/18 (адміністративне провадження № К/9901/4354/19).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В цьому випадку позивач звернувся із заявленим позовом до окружного адміністративного суду, в якому ним були об`єднані позовні вимоги, що предметно підсудні різним адміністративним судам, що цілком відповідає наведеним вимогам КАС України.
Посилання суду першої інстанції на приписи ч. 5 ст. 172 КАС України, якою передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, колегія суддів зазначає, що категорія справ, щодо яких визначено виключну підсудність визначена у ст. 27 КАС України і предмет спору у даній справі не підпадає під категорію справи, що визначені у ст. 27 КАС України.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/103462037
Тобто постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд обґрунтовано повинен встановити, що в позовній заяві позивачем об`єднано вимоги, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, відсутні законні підстави для їхнього роз`єднання в окремі провадження та відсутні підстави для застосування норм статті 172 КАС України, що і є підставою для повернення позовної заяви позивачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
*P.S. Ця публікація підготовлена в рамках проекта що реалізується ГО “Мережа антикорупційних центрів” та фінансується Європейською Комісією. За зміст публікації несе відповідальність ГО “ Мережа антикорупційних центрів ”.
Свежие комментарии